Як говорити: Правило нижньої білизни

Борючись із проблемою сексуального насильства над дітьми, Рада Європи започаткувала соціальну програму «Правило нижньої білизни». Матеріали проекту – брошури, відео та, насамперед, книжка-картинка, – закликають не оминати цієї теми у розмовах із дітьми та навчити їх простому правилу: ніхто не має торкатися тих частин тіла, що зазвичай закриває нижня білизна. Рештою принципів, які проект має на меті донести, є

ідея, що тіло дитини належить їй самій і вона має право відмовити у доторку чи поцілунку навіть близькій людині;

розрізнення «хороших» і «поганих» доторків;

розрізнення «не шкідливих» і «лихих» таємниць, що спонукає дитину неодмінно розповісти про вчинене насильство чи спробу насильства комусь із дорослих;

останній засадничий принцип «Правила нижньої білизни» – відповідальність за попередження проблеми насильства й належний захист дитини мають дорослі.

Книжка-картинка «Кіко та рука», що має полегшити батькам розмову з дитиною про «це», розповідає про дружбу Кіко, дитини неозначеної статі, з великою веселковою рукою. Рука бавиться з Кіко та годує тістечками, питає дозволу торкнутися волосся чи носу Кіко й отримує на це згоду. Та коли рука питає, чи може доторкнутися того, що під білизною, отримує рішуче «ні» і хвалить Кіко за правильну поведінку.

 

«Правило нижньої білизни» є доброю освітньою ініціативою, спрямованою на попередження проблеми. Вона закликає проговорювати з дітьми будь-якої статі поняття згоди та приватності. Водночас, матеріали до програми, зокрема й книжка, мають певні сліпі місця, які також варто зауважити. Чи «Правило нижньої білизни» стосується лікарів? Що робити, коли «рука» не задовольняється чіткою відмовою?

Брошура

джерело